Виставки
Виставка "Тарас Шевченко - поет і художник"
12 березня в читальному залі бібліотеки була представлена виставка "Тарас Шевченко - поет і художник" і проведена між студентами 1-го курсу вікторина про життєвий і творчий шлях Кобзаря. До уваги студентів були надані видання "Кобзарів" різних років, а також видання про Шевченка, зокрема роман Оксани Іваненко "Тарасові шляхи", І.А.Дзеверина "Спогади про Тараса Шевченка", Шевченківський календар, альбом "Ювілейна художня виставка", присвячена 150-річчю з дня народження Тараса Шевченка", також 4-томник 1963 року видання "Мистецька спадщина Т.Шевченка", альбом "Офорти" Т.Шевченка.
Студенти із задоволенням знайомились з наданими їм матеріалами, а також брали жваву участь у вікторині про життєвий і творчий шлях поета і художника. Також згадали художні фільми, які були зняті в різні часи про Шевченка, про театральні вистави за його творами, пісні, складені на вірші Кобзаря. Творчість Т.Г.Шевченка надихала і надихає не одне покоління не тільки українців. Його знають і люблять у всьому світі.
Марія Занковецька - безсмертна зірка українського театру
Творчість Ліни Костенко
Голодомор 1932-1933
Ой упали ж та впали криваві росиНа тихесенькі - тихі поля...
Мій народе!
Темний і босий!
Хай святиться твоє ім'я!
Євген Плужник
Багато трагедій пережив український народ за свою історію, але страшнішого лиха, ніж голод 30-х років, історія України не знає. Голод був спланований Сталіним та його спільниками заздалегідь, щоб винищити українське селянство,в якому вбачали оплот націоналізму і приватновласницької психології.
У серпні 1932 р. було прийнято закон, який передбачав смертну кару за розкрадання колгоспного майна. Навіть за крадіжку жмені зерна можна було поплатитися життям. Люди називали цей закон «законом про п’ять колосків».
Апогею голод досяг взимку і навесні 1933-р. Люди їли товчену кору дерев, перемішану з гнилою перемерзлою капустою, котів, собак, щурів, жаб і вмирали від тяжких шлункових захворювань. Були численні випадки людожерства. Вимирали цілі села, а вилучення продовольства тривали. Подвірні обшуки супроводжувалися конфіскацією не лише зерна, а й картоплі, буряків, сала, м’яса та інших продовольчих запасів на зиму. Селяни були позбавлені всього їстівного.
Села обезлюдніли. Живі не мали сил ховати померлих. У деяких населених пунктах над сільрадами вивішували чорні прапори: це означало, що мешканців в селі уже нема. А в цей час на сусідніх залізничних станціях, у елеваторах під охороною міліції зберігалися тисячі пудів хліба.
Загибель мільйонів людей влада намагалася приховати. Радянський уряд відкинув пропозиції про допомогу з-за кордону, твердячи, що випадки про голод навмисне поширюють вороги СРСР.
Ще не розвіявся трупний сморід в опустілих українських хатах, а з інших республік СРСР, особливо з Росії, вже прямували ешелони з переселенцями. До кінця 1933 р. у Донецьку, Дніпропетровську, Одеську і Харківську області переселилося 21,9 тис. господарств - близько 117,1 тис. чоловік.
Дослідження голодомору 1932 - 1933р.р. в Україні розпочалося наприкінці 80-х років. Кількість померлих від голоду неможливо точно підрахувати. Різні дослідники називали цифри від 2,5 до 8 млн.жертв.
Оглядаючись вглиб історії нашої країни, бачимо, що Росія протягом століть прагнула знищити Україну як самостійну державу, приєднати територіально до себе, русифікувати і підпорядкувати собі. Теперішня війна Росії проти України - ще один приклад цього. Але героїчна боротьба українського війська і народу поставить остаточну крапку в зазіханнях північного сусіда на нашу землю.
Страшні події 1932 - 1933 р.р. знайшли своє відображення в художній літературі - як прозі, так і поезії. Описи цих подій містяться в романах Уласа Самчука "Марія", Наталки Доляк "Чорна дошка", Світлани Талан "Розколоте небо", Василя Барки "Жовтий князь" і ін. Їх неможливо читати без душевного зворушення і обурення від дій радянських органів, що спричинилися до таких страшних наслідків.