Вшанування пам’яті жертв голодоморів 1932–1933 років.
23 листопада в Україні відзначають День пам’яті жертв голодоморів 1932–1933 років.
Студенти та педагогічний колектив нашого навчального закладу в приміщенні коледжу вшанували пам’ять загиблих від штучного голоду, організованого радянською владою.
Голодомор… Скільки страждань у цьому слові. Живучи сучасним життям, нам подекуди важко повною мірою осягнути глибину трагедії, яку пережили наші співвітчизники у минулому столітті, зрозуміти весь масштаб дії зла і злочинів проти людяності: коли розстрілювали за п’ять колосків, виганяли на смерть запухлих від голоду дітей, забирали у селян останнє, доводили їх до відчаю, смерті, коли країну, яка здавна славиться своєю родючою землею і працьовитим народом, перетворили на суцільну братську могилу безвинних жертв штучного голоду...
Все це сталося через втілення в життя настанов безбожної, антилюдської ідеології більшовизму і сталінізму. Слава Богу, сьогодні ми можемо говорити правду і маємо це робити голосно, бо зло не повинне приховуватися, як це робилося раніше, впродовж десятиліть, режимом радянської влади. Ми маємо згадувати жертв Голодомору-геноциду, прямо називати винуватців трагедії для того, щоби це найжорстокіше сплановане масове вбивство людей ніколи більше не повторилося.
Страшна пам’ять про ті лихі часи живе у кожному з нас, на ментальному рівні. Недарма українцям досі соромно викидати хліб та будь-яку їжу. Бо в нашій історичній пам’яті є біль від голодної смерті рідних та близьких. Аби уявити масштаб трагедії, дослідники підрахували, що на те, щоб вшанувати хвилиною мовчання кожного із мільйонів загиблих у Голодоморі, знадобиться майже 5 000 діб, або понад 13 років...
Вічна пам‘ять і вічний спокій душам загиблих від Голодомору-геноциду 1932-33 років!
Метрополит Епіфаній